Вчений-лісовод, один з засновників вітчизняної лісової дослідної справи Василь Дмитрович Огієвський народився в 1861 р. у м. Кролевець на Сумщині. Середню освіту здобув у Полтавській військовій гімназії, вищу – в С.-Петербурзькому лісовому інституті. В 1888–1892 рр. він був помічником лісничого Одоєвського лісництва Тульської губернії й водночас викладав у місцевій лісовій школі. Усе своє життя Василь Дмитрович присвятив лісовій справі, став відомим вченим. У 1912–1918 рр. В.Д. Огієвський був професором Петербурзького лісового інституту. В 1920–1921 рр. – професором кафедри лісівництва Київського політехнічного інституту.
ОПАНАС ТРОХИМОВИЧ ВАЩЕНКО (1908-1984) –відомий український учений: економіко-географ і картограф, почесний член Українського географічного товариства, доктор географічних наук (з 1970 р.), професор.
ГЕОРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ ВИСОЦЬКИЙ видатний український вчений у галузі лісівництва, ґрунтознавства, геоботаніки, фізичної географії і гідрології, академік, основоположник науки про ліс і лісову дослідницьку справу. Автор понад 200 наукових праць.
23 (10) січня 1912 р., м. Суми – 18 квітня 1996 р., м. Харків. Видатний український географ, палеогеограф, гляціолог, альпініст, доктор географічних наук (з 1966 р.), професор (з 1966 р.), заслужений діяч вищої школи України (з 1980 р.), почесний член Географічного товариства СРСР (з 1985 р.), а потім України і Росії.
ІВАН ПАНАСОВИЧ СТРЕЛЬБИЦЬКИЙ Генерал-лейтенант генерального штабу, генерал від інфантерії (з 1899 р.), один з найвидатніших, але майже забутих картографів ХІХ століття, народився 18(30).6.1828 р. в с. Голенка Полтавської губернії, нині Роменський район Сумської області. Помер там же 15(28).7.1900 р. Його наукові роботи звернули на себе загальну увагу. Російське географічне товариство удостоїло його найвищої нагороди – Костянтинівської медалі, а Російське технічне товариство – золотої медалі ім. А.П. Бородіна.
Дослідник Африки (26.9(8.10).1870 р., Орел – 6.12.1919 р., с. Луциківка, Сумської області). У 1897-1899 роках здійснив експедиції у невідомі європейцям регіони східної Африки. Прослідкував течію р. Омо до її впадіння в озеро Рудольф, вододіли річкових систем Омо і Нілу, першим з європейців перетнув гірську область Каффу (зараз одна з провінцій Ефіопії. Зібрав цінні відомості з етнографії деяких народів Ефіопії (сидамо, галла). За свої подорожні наукові записки був удостоєний малої срібної медалі Географічного товариства.
Народився 23.01.1907 р. в селі Липова Долина Гадяцького повіту Полтавської губернії (зараз районний центр у Сумській області). З 1923 р. - співробітник Роменського краєзнавчого музею. У 1937-1986 роках молодший, потім старший науковий співробітник, згодом – завідувач Пилкової лабораторії Інституту географії АН СРСР. Доктором наук затверджений у 1953 році, минаючи науковий ступінь кандидата наук, за дослідження у галузі палеогеографії антропогену Східноєвропейської рівнини. Лауреат Сталінської премії ІІ ступеня у галузі біологічних наук (1950) за книгу «Пыльцевой анализ».
Професор Ф.О. Лисенко (1887-1937) - у 1931-1936 роках керівник геологорозвідувальних робіт на г. Золотуха, першовідкривач нафти у Дніпровсько-Донецькій западині
І.П. Чернецький (1893-1957) - кандидат геолого-мінералогічних наук, доцент (у 1952-1953 рр. - проректор) Сумського державного педагогічного інституту ім. А.С. Макаренка, член обласної планової комісії зі складання 5-річних планів розвитку місцевої промисловості. Співавтор фундаментальної, як на той час, праці "Геологический очерк Сумской области" (Суми, 1947), що не втратила свого наукового значення і тепер.
Народився 1 січня 1942 року в селі Малий Вистороп Лебединського району Сумської області. Доктор географічних наук (2001), професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, економіко-географ, сходознавець.
Народився 1 квітня 1896 року у м. Ромни. Основоположник географії Ізраїлю, дослідник природи, етнограф, засновник екскурсійної справи, географічного краєзнавства та туризму в Ізраїлі. Автор шеститомника "Знай свою країну", куди увійшли книги: "Галілея і північні долини", "Негев", "Мертве море і його околиці", "Про Ейлат і Червоне море", "Між Фавором і горами Хермон", "Людина в Галілеї".
Світальський М.Г. (12.12.1884-15.09.1937) - видатний вчений в галузі рудної геології, завідувач секції петрографії Петроградського Гірничого інституту (1919-1926), заступник директора Геологічного комітету (1926-1930), академік АН УРСР (1930), директор Інституту геологічних наук (1934-1937), віце-президент АН УРСР (1935-1937).
Нешатаєв Б.М. - доктор географічних наук (1992), професор (1994) Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка, фізико-географ, завідувач кафедри географії (1993-1994, 2002-2016), голова Сумського відділу Українського географічного товариства.