Народився Опанас Ващенко 18 грудня 1908 р. у селі Капустинці Липово-Долинського району Сумської області (тоді село належало до Гадяцького повіту Полтавської губернії). Хлопець рано осиротів. Коли йому було 9 років (1917), померла мати (батько помер у 1947 р.). Де і коли закінчив середню школу, чи одержав середню освіту – невідомо. Відомо лише, що у 1928 р. він закінчив тримісячні кооперативні курси. У 1921-1928 рр. О.Т. Ващенко працював у сільському господарстві свого батька. З грудня 1928 по липень 1929 рр. був головою Капустинського кредитного сільськогосподарського товариства (до масової колективізації). А далі до листопада 1930 р. – завідувачем податкового підвідділу Синівського райвиконкому.

У передвоєнне десятиріччя О. Т. Ващенко остаточно сформувався як людина і вибрав шлях ученого-географа. З кінця 1930 по вересень 1932 рр.він служить у Червоній Армії у м. Чернігові. Звідси його скеровують на навчання в Український комуністичний інститут радянського будівництва і права у Харкові, який він закінчує у 1935 р. Навчався він на „відмінно" і "добре”. Інститут давав широку суспільствознавчу освіту. Крім суто правових дисциплін („Загальна теорія права”, „Господарське право”, „Цивільний процес”, „Фінансове законодавство”, „Кримінальне право”, „Кримінальний процес” та ін.), тут викладали „Загальну історію”, „Історію народів СРСР”, а також „Політекономію”, „Економічну географію”, до яких виявляв особливий інтерес студент О. Ващенко.

У 1935–1938 рр. О.Т. Ващенко – аспірант кафедри економічної географії Харківського університету ім. М. Горького. Кандидатську дисертацію під назвою „Економіко-географічна характеристика Київської області” він захистив у 1938 р. і наступного року одержав наукове звання доцента кафедри економічної географії. Викладає дисципліни „Економічна географія СРСР” та „Історія географії”. Працював також помічником проректора з наукової роботи. Ще до війни О.Т. Ващенко публікує свої перші наукові праці. Зокрема, „Економічні підрайони Київської області і перспективи їх розвитку” (1938) та „Закон народонаселення при капіталізмі і соціалізмі” (більше стосується соціології чи політекономії, ніж економічної географії).

У вересні 1939 р. брав участь у „визвольному поході” у Західну Україну. Можливо, це вплинуло на тоді молодого науковця, який у 1945 р. переїжджає працювати у Львівський університет ім. І. Франка. Із перших днів війни О. Т. Ващенко перебуває у діючій армії у ролі комісара 191-го окремого зенітно-артилерійського дивізіону. В складі цього дивізіону він бере участь у протиповітряній обороні Харкова, Донбасу і Сталінграда. У липні 1942 р. був важко поранений і до серпня 1943 р. перебував у різних військових шпиталях (Ферґана, Ташкент). Втратив праву ногу. Тоді йому йшов лише 34-й рік.

Після одужання і демобілізації О.Т. Ващенко працює доцентом у Ташкентському текстильному інституті. А у серпні 1945 р. Народний комісаріат освіти Української РСР його відкликає і скеровує на роботу у Львівський держуніверситет ім. І. Франка. Усі подальші роки життя вченого пов'язані з цим університетом. Тут він утвердився як наукова особистість, створив наукову економіко-географічну школу, організував кафедру економічної географії і незмінне керував нею протягом 39 років, виховав плеяду вчених (випускники кафедри захистили близько двох десятків докторських і чотирьох десятків кандидатських дисертацій), організовував географічний факультет Львівського університету (був його деканом у 1946–1951 рр.), Львівський відділ Українського географічного товариства (був його Головою у 1946–1954 та 1976–1984 рр.). Життя і праця О. Ващенка у 1945–1984 рр. на 80-90% пов’язані з рідною кафедрою. Під його керівництвом здійснювалися усі види кафедральної діяльності: удосконалення навчальних планів економіко-географічної спеціальності, складання й удосконалення навчальних програм (сам О. Т. Ващенко склав програми з „Вступу до економічної географії”, „Основних проблем економічної географії”, „Економічної географії України” та ін.); організація лекцій, семінарів і практичних занять, навчальних і виробничих практик (він постійно керував переддипломною практикою студентів), виданням методичних і навчальних посібників; керівництво науковою роботою кафедри, студентським науковим гуртком, аспірантурою (першими аспірантами були В. Луговий, О. Шаблій та М. Гонак, згодом – Г Анісімова, Є. Максимова, С. Писаренко, Л. Коротун, Н. Недашківська, М. Білецький, М. Книш, М. Влах, останній М. Мальський).

У 1970 р. О. Ващенко захистив докторську дисертацію на тему „Атлас розвитку господарства Західної частини Української РСР з найдавніших часів до 70-х років XX століття”. Захист відбувся у Ленінградському університеті. Як людина і керівник він уміло регулював стосунки всередині кафедри і репрезентував її у зовнішніх зв’язках. Він прийняв на кафедру героїню визвольних змагань – Олену Степанів, уміло ростив місцеві кадри економіко-географів. На початку ядром кафедри поруч з її завідувачем стали вихідці зі сходу України, особливо, „харків’яни”: доц. Г. Зільбер та І. Сваричевський.

За успіхи у науковій, навчальній і виховній роботі керівник кафедри та її члени неодноразово відзначалися у наказах ректорату й урядовими чинниками. Сам О.Т. Ващенко за участь у війні та праці у Львівському університеті нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня (1946) та медалями. Він був відмінником народної освіти, нагороджений дипломом першого ступеня як співавтор книги „Україна” із серії „Радянський Союз”.

Саме у Львівському університеті професор О.Т. Ващенко зробив вагомий внесок у різні галузі економіко-географічної науки і практики. Це зокрема:

а) історія науки;

б) теорія, методологія і методика науки;

в) географія природних ресурсів і проблеми їх раціонального використання у західній частині України;

г) географія поселень регіонів;

д) географія окремих сфер господарства західних областей України — сільського господарства, промисловості, будівельної індустрії та рекреації;

е) комплексний розвиток окремих територій — Українських Карпат, окремих областей, регіонів меншого порядку (Львівсько-Волинський басейн, промислові й економічні вузли тощо);

є) картографічне моделювання західного регіону України та ін.

О.Т. Ващенко написав низку праць з історії географії, які сьогодні хоч є і неповними, проте не втрачають свого значення як факти історії науки. Це зокрема: „Від Баренца до наших днів” (1947), „П. П. Семенов-Тян-Шаньський” (1949), „Гоголь і російська географія” (1952, рукопис), „Ломоносов – основоположник російської економічної географії” (1951) та ін. Особливої уваги заслуговують дослідження з історії української економічної географії та економічної географії у Львівському університеті. Цим питанням були присвячені декілька праць. Зокрема: „Розвиток економіко-географічної думки в Українській РСР (1917–1974 рр.)”,  „Розвиток географії у Львівському університеті”. Здійснює періодизацію науково-дослідної роботи кафедри.

У статті „До історіографії питання про предмет економіко-географічної науки” учений висвітлює історію поглядів на онтологічний предмет економічної географії і робить висновок, що „ще не склався єдиний погляд на предмет економіко-географічної науки. Кожне з історично складених визначень вміщує „крупину” раціональної думки. В той же час, жодне з них у цілому не відображає сучасного рівня розвитку складної цілісної системи суспільних географічних наук”.

Важливий внесок О. Т. Ващенка і у розробку проблеми методів економіко-географічних досліджень. Усі методи і підходи в економічній географії він поділяв на дві групи: традиційні і нові (модерні). Кожному методу ставив у відповідність певну вихідну категорію. Тому серед традиційних виділяв такі: галузевий, районний, описовий, статистичний, історичний, порівняльний, балансовий, комплексний, картографічний; серед нових: системний, структурний, функціональний, інформаційний, імовірнісний, прогнозний і модельний.

Більшість наукових праць О.Т. Ващенка присвячені дослідженню умов і чинників формування територіальних господарських комплексів (ТГК) різних типів і масштабів і самих цих комплексів переважно у Західноукраїнському регіоні. Зокрема вивченню: а) природно-ресурсного потенціалу території: б) працересурсного потенціалу, а загалом – населення і розселення; в) окремих галузей і міжгалузевих комплексів, особливо сільського господарства й АПК; паливно-енергетичного, будівельно-індустріального та рекреаційного комплексів; г) районування (галузевого й інтегрального); д) комплексного розвитку окремих регіонів та ін.

Під кінець життя професор О.Т. Ващенко розробив струнку на той час теорію територіально-виробничих комплексів різних типів і масштабів. В останніх своїх працях учений підійшов безпосередньо до поняття територіального соціально-економічного комплексу. У галузі теорії економічної географії слід відзначити впровадження вченим разом з асп. Світланою Писаренко поняття економічного вузла. Разом з асп. Наталією Недашківською вчений розробив поняття рекреаційної територіальної системи.

Важко уявити собі наукову працю професора О.Т. Ващенка без його картографічної діяльності. Його з повним правом можна вважати продовжувачем справи С. Рудницького і В. Кубійовича, хоч він не видав жодної географічної карти (крім карт-укладок у книгах і статтях). Ділянкою особливої уваги вченого було тематичне економіко- і соціально-географічне картографування: складання спеціальних карт природи (природно-ресурсного потенціалу), населення, галузей господарства, міжгалузевих комплексів, територіальних господарських (інтегральних) комплексів, окремих вузлів, областей, районів. У нього знайдемо карти і картосхеми аналітичні, синтетичні і комплексні. Застосовуються різноманітні методи і засоби картографічного вираження — від якісного фону до ізометричних прийомів. Складались карти регіонів і локальних утворень від великих до дрібних масштабів. Виділяється два типи картографічних творів ученого. Це, по-перше, окремі карти і, по-друге, атласи регіонів, особливо областей і у цілому Західноукраїнського економічного району. Вершиною науково-картографічної діяльності професора О.Т. Ващенка був вже названий, Атлас розвитку господарства західної частини Української РСР (з найдавніших часів до 70-х років XX ст.)” (1971). Працюючи над атласом, автор використав такі методологічні принципи: діалектичний, системний, динамічний, просторовий, комплексний і імовірнісний. Особливу увагу він приділив легенді кожної карти, яка (легенда) має розкривати назву карти, враховувати найголовніші особливості та відношення картографованого явища й економіко-географічну теорію розвитку і геопросторової організації цього явища.

Професор О.Т. Ващенко своєю працею сприяв організації і розвитку географічної освіти у середній школі. Він виховав велику плеяду вчителів географії, часто виступав перед ними на семінарах, серпневих нарадах, географічних олімпіадах. О. Ващенко започаткував наукові зв’язки з ученими Польщі (Люблінський університет). Викладачі, доценти кафедри на чолі з О. Ващенком підтримували зв'язки з Ленінградом, де львів’яни захищали докторські і кандидатські дисертації (Ф. Заставний, О. Шаблій, П. Штойко, М. Мальський), Московським університетом, де на курсах підвищення кваліфікації побувало багато наших доцентів і асистентів, Київським та Одеським університетами, де також очолили відповідні кафедри учні О. Ващенка – М. Пістун і О. Топчієв, Мінським і Тартуським університетами.

За матеріалами сайту www.geograf.com.ua

ЛІТЕРАТУРА ПРО ОПАНАСА ВАЩЕНКА

1. Шаблій О.І. Ващенко Афанасій Трохимович // Географічна Енциклопедія України. — К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1989. — Т. 1. — С. 148.

2. Шаблій О.І. Професор Опанас Ващенко: вчений та організатор географічної науки й освіти // Професор Опанас (Афанасій) Ващенко. — Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2001. — С. 7–23.

3. Шаблій О.І. Опанас Ващенко — вчений і педагог // Історія української географії. — 2003. — Ч. 8. — С. 39-44.

4. Шаблій О.І. Професор Опанас (Афанасій) Трохимович Ващенко (до 100-річчя від дня народження) // Історія української географії. — 2008. — Ч. 18. — С. 39-44.

5. Шаблій О.І. Професор Опанас Ващенко: вчений та організатор географічної науки й освіти // Часопис соціально-економічної географії  — 2008. — № 5. — С. 228-239.