На початку праці наведено два солідно обґрунтовані корпуси даних: один – стосовно конфліктів, другий – погоди. Спираючись на перший із них, команда дослідників вирахувала «щорічний показник небезпеки конфлікту» всередині країн (на противагу прикордонним війнам). За допомогою другого на карті світу виділили 82 країни, де погода мало реагує на наявність чи відсутність Ніньйо, і 93, де буває реєстровано зміни. Друга група держав охоплює майже всі тропіки. Феномен «Малюків» – це викиди теплих вод в екваторіальній частині Тихого океану, які відбуваються раз чи двічі на 10 років. Вони здебільшого виявляються через підвищення температур і зменшення опадів у тропічному поясі, хоча наслідки не скрізь однакові. Така напіврегулярна нестабільність, не притаманна помірній кліматичній зоні, має глибокі наслідки.
Дослідники помітили, що в роки Ель-Ніньйо щорічний показник небезпеки конфлікту в зазначених 93 країнах становив 6%. Коли осциляція сягала протилежної крайньої точки (явище, відоме під назвою Ла-Нінья, «Дівчинка»), коефіцієнт дорівнював 3%. В інших частинах земної кулі він стабільно зберігався на позначці 2%. Це не означає, ніби клімат – єдиний або головний чинник, що викликає конфлікти. Але цифри, наведені вченими, свідчать, що аж одна п’ята внутрішніх конфліктів у даний період була викликана Ель-Ніньйо.
Дальші дослідження підкріплюють цю думку. Хоча сама назва «Ель-Ніньйо» підказана погодними змінами, які цей феномен викликає в Південній Америці в час святкування Різдва, «Малюки» набирають обертів і в квітні – травні. Тому цілком закономірно очікувати виявів їхнього впливу здебільшого в другій половині року, а не в першій. І справді, в роки виникнення Ель-Ніньйо конфлікти в цих 93 країнах починалися переважно в другому півріччі, з піком від вересня до листопада. Такої асиметрії не спостерігається в роки, коли виявляється Ла-Нінья, або в місцях, де вплив «Малюків» незначний. Цікаво ще одне: що бідніша країна, то ймовірніші внутрішні конфлікти, пов’язані з появою Ель-Ніньйо. Такий зв’язок бачиться цілком обґрунтованим, як і вказівка на причину. Хоча люди можуть впливати на клімат, намір розпочати громадянську війну навряд чи змінив би температуру в тропічній зоні Тихого океану. Як завжди в таких випадках, з’ясувати механізм дії проблематичніше.
Недорід, який часто спричиняють «Малюки», може зробити дешевшим набір нових повстанців через затишшя на ринку праці. Вони також здатні посилити напруженість між міським та сільським населенням і зменшити здатність урядів загладити проблеми фінансовими вливаннями. Крім того, спека може посприяти виникненню різного роду конфліктних ситуацій. Помічено, що в бейсболі, якщо подавач однієї команди поцілить м’ячем у відбивача, ймовірність подавача суперників помститись у такий самий спосіб зростає з підняттям температури. Почастішання таких «відплат» легко підвищує імовірність сутичок.
Принаймні одна попередня розвідка, опублікована 2009 року, претендує на встановлення зв’язку між незвично спекотними роками й ризиком громадянських воєн. Таку залежність було виявлено в Африці (хоча методи дослідження визнано спірними, а низка відносно безконфліктних років після розглянутого періоду дещо зменшує достовірність результатів). Проте доктор Сян не впевнений, що такий зв’язок має якийсь стосунок до Ель-Ніньйо. Відкритий ним ефект Ніньйо, схоже, діє навіть тоді, коли статистика не виявляє прямого впливу на локальні опади й температуру, що стало предметом розгляду дослідження на африканському матеріалі. Якщо це так, то в гру включено ще якісь тонкощі природи або системні економічні фактори.
Історики теж указують на зв’язок між особливо різкими виявами Ніньйо та вибухами серйозних соціальних конфліктів. «Повстанню боксерів» у Китаї 1900 року, наприклад, сприяв голод, спричинений цим природним явищем. Із неврожаїв під впливом тодішнього величезного Ніньйо, звісно, не в тропіках, почалася Французька революція. Що ж буде, коли планета й далі розігріватиметься? Якби Ніньйо почастішали, то це могло б бути явним доказом. Але між кліматологами немає згоди щодо того, як поводитиметься Ель-Ніньйо в майбутньому. Вони лише вказують на загальне потепління із середнім щорічним підвищенням температури на куди меншому проміжку, ніж різниця між звичайним роком і роком з Ніньйо. Те, як люди реагують на повільні щорічні зміни (саме на це звернуто увагу в працях про Ель-Ніньйо та попередніх дослідженнях температури), може мати мало спільного з реакцією впродовж десятків років.
І все ж доктор Сян вважає: аналіз впливу Ель-Ніньйо демонсторує приклад наявності чіткого зв’язку між кліматом і конфліктом, а це додає вагомих доказів проти тверджень про неможливість існування такої залежності під час кліматичних змін у майбутньому – навіть якщо й не показує, якою саме вона може бути. Але це наштовхує на сумні думки. Одна з них щодо меж пристосування. У світі, де не дуже багато робиться для пом’якшення впливу на клімат, дедалі більше уваги приділяють здатності призвичаюватися до його змін. Сильний вплив Ель-Ніньйо (який спостерігається впродовж усієї людської історії) на сільське господарство й конфлікти висвітлює ті труднощі, яких зазнають бідні країни, намагаючись пристосуватися до вже знайомих їм кліматичних змін, і тим самим змушує сумніватися, що їм неважко буде реагувати на нові. Було б легше, якби такі країни побагатшали, оскільки найбільше потерпають саме ті країни, де зміни на ліпше відбуваються найважче.
І ось вам песимістичний варіант витлумачення даних досліджень. Люди таки пристосовуються до змін клімату – через війни.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved.
